На полицях німецьких супермаркетів 80% фальсифікованого меду.

До написання цього тексту мене підштовхнули відеопости на Youtube, якими поділилась компанія Парк Плюс. Вона спеціалізується на поставках товарів для бджільництва.  В цих постах йдеться про  про якість меду в країнах Європи на сьогодні. Це спричинило широку дискусію в соціальних мережах. Кому нецікаво читати, можна зразу перейти за посиланнями до цих відео. Але проблема набагато ширша, тому, я теж хочу поділитись своїми міркуваннями на цю тему.

Сучасні  хіміко-технологічні науки творять чудеса, про які ще кілька десятків років назад можна було тільки мріяти. А ще вони зробили великий стрибок у харчовій промисловості. Так, вони навчились виготовляти вершкове масло, сметану, сири без молока, а саме молоко роблять без участі корів у цьому процесі. М’ясо також вирощують в лабораторних умовах. Можна привести ще багато аналогічних прикладів. Але зараз йде мова про мед.

Мед здавна був продуктом, який приваблював всіляких фальсифікаторів. Відносно висока ціна на мед спонукала окремих бджолярів і цілі країни до всіляких підробок цього корисного та лікувального продукту. Вони давно вже, як-то кажуть, щось там мутили, щоб отримати речовину, яку можна було представити як мед. Недобросовісні пасічники годували, чи підгодовували своїх бджіл цукром, щоб отримати швидше та більше, самі розумієте чого. В окремих країнах цілі галузі виробництва були задіяні у виробництві фальсифікованого меду, використовуючи для цього останні досягнення науки та відповідних технологій.

Але, й наука вдосконалювала методи аналізу меду, які мали б виявляти отой самий фальсифікат, чи навіть невелику підробку меду. Це суперництво йшло нога в ногу, як-то кажуть. Продовжується воно й зараз, але вже на більш високому рівні.

Відомо, що найбільшим виробником та експортером меду в світі є Китай.  На його долю припадає приблизно 150 тис тон меду ( дані за 2023 рік ), далі йдуть Індія – біля 100 тис тон, Аргентина – біля 70 тис тон, Україна – 55 тис тон та замикає п’ятірку Бразилія – біля 30 тис тон.

Але й найбільшу кількість неякісного, фальсифікованого меду теж постачає Китай. Виробництво меду в Китаї сягає величезних об’ємів. Тут задіяно величезну кількість промислових потужностей для отримання цього продукту, чи чогось схожого на нього.

Так, в Китаї широко розвинута так звана “гумова” (термін, який я почув від Миколи Горніча) технологія. Вона полягає в тому, що з вуликів відкачується незрілий мед, який не пройшов весь цикл свого виготовлення при участі бджоли. Він має багато вологи та не має тої кількості всіх корисних речовин, які в нього мали б добавити бджоли у вулику. Далі цей мед поступає на спеціальні фабрики по “дозріванню” меду. Там з нього видаляють лишню вологу методом підігрівання та вентиляції. Таких фабрик в Китаї ( за даними Горніча ) нараховується біля 1000 шт. Можете уявити масштаби “виготовлення” такого меду?

 Ці та інші факти фальсифікації меду давно відомі міжнародному співтовариству, яке мало б протидіяти такому процесу. Так, США вже кілька десятків років тому заборонили весь експорт меду з Китаю.

Довгий час одним з основних методів контролю справжності меду був метод пилкового аналізу (мелісопалінологія). Принцип його дуже простий. Коли бджоли збирають нектар, в нього потрапляють пилкові зерна тих рослин, які відвідують бджоли.  В натуральному меду завжди є пилок, який не можна побачити неозброєним оком.  Зразки меду досліджуються під мікроскопом. Зерна пилку, які при цьому виявляються, порівнюються зі зразками в спеціальному атласі та ідентифікуються, якій рослині вони належать. Зазвичай в меду знаходять багато пилкових зерен, які свідчать про справжність меду, а також визначають місцевість, в якій бджоли їх збирали. Тобто, за певним набором знайденого в меду пилку можна досить точно визначити країну, чи регіон його походження.

Здавалось, що такий ефективний метод контролю справжності меду важко обійти. Але, в піднебесній це зробили. Річ у тім, що сучасні технології дозволяють відфільтрувати пилок в меду за допомогою спеціальних фільтрів. Оскільки мед з Китаю був заборонений до експорту в США, то китайці фільтрували свій мед, видаляючи з нього пилок, щоб не можна було ідентифікувати країну походження меду. Пилок закуповували у В’єтнамі, добавляли його в свій мед. І китайський мед ставав в’єтнамським, який не заборонений до експорту в США. Таким чином, ще довгий час їхній мед попадав у США.

 Методи контролю якості та справжності меду вдосконалювались. Було задіяно сучасний високотехнологічний метод Ядерного Магнітного Резонансу - ЯМР (NMR- англ), який, здавалось, не можливо обдурити. Не вдаючись в складні фізичні поняття його суті, скажемо, що цей метод також вже зламаний фальсифікаторами. Під словом “зламаний” я маю на увазі наступне. Ті, хто підробляє мед, змогли штучним шляхом створити продукт, який не можна ідентифікувати методом ЯМР,  як підроблений мед. Навпаки, метод ЯМР зараз виступає в якості інструменту, який підтверджує “справжність” фальсифікату. Тобто, виробники фальсифікованого меду, представляють свій фальшивий продукт і стверджують, що це – натуральний мед, опираючись на його позитивний аналіз, зроблений методом ЯМР.

Наразі суперництво між фальсифікацією меду і контролю його якості вийшло  на новий високотехнологічний  рівень. Китайці освоїли виробництво сиропу , який вони називають “медом” без бджіл. Ще не зовсім  зрозуміло, як вони це  роблять. Мед має складний профіль цукрів, який не так просто імітувати чи підробити. Є гіпотеза, що вони використовують генетично модифіковані бактерії для створення ферментів, які з крохмалистих сиропів роблять профілі цукрів, схожі на мед. Вони програмують бактерії для виробництва ферментів, які можуть створювати будь-який цукровий профіль меду. Таким чином вони отримують сироп, який нагадує мед. Лабораторні тестування такого сиропу підтверджують, що це мед. Причому ці виробники стверджують, що вони не виробляють підроблений мед і не рекламують його, вони виробляють “мед” без бджіл, або веганський мед. Хоча, насправді – це цукровий сироп з таким же цукровим профілем, як мед. Президент Асоціації промислових бджолярів Європи Бернгхарт Хойвель називає таких виробників злочинцями.

І ось вже зараз Європу  завалено азійськими  “медами”. На всесвітній виставці харчової промисловості  в Парижі SIAL Paris 2024 китайські продавці гуртових партій меду пропонують широкий вибір своєї продукції. Причому вони відкрито розповідають про свою продукцію. Вони можуть виготовити любий мед на Ваш вибір – акацієвий , гречневий, соняшниковий, різнотрав’я тощо. Всі вони пройдуть лабораторні тести на “справжність”. Тобто за всіма параметрами вони відповідають вимогам Європейської директиви щодо меду.

Ціна? Ціна залежить від Ваших вимог до якості продукту. Якщо Ви будете постачати продукт у Велику Британію, то ціна буде від $0.9 за кг. Це тому, що у Великій Британії немає вимог до NMR тестування меду, вони не переймаються цим. Але, якщо Ви хочете продавати наш “мед” у Європі, то ціна буде від $1,7 до $2,1 за кг, бо тут потрібно проходити NMR тест. І наші “меди” точно пройдуть цю перевірку.

Але, якщо Ви хочете продавати дешевий мед, який не проходить NMR тест, в Європі, то змішайте наш “мед” з українським, чи аргентинським медом. Потрібно змішати всього 10% українського меду. І ось цей продукт вже проходить NMR тест. Так, вони й роблять. В більшості випадків підмішують наш якісний український мед або до справжніх медів, або до китайських сиропів.

Можуть запропонувати мед з Китаю, а можна з В’єтнаму. Мед з В’єтнаму має нульове мито в Європі, тобто не обкладається податком. А мед з Китаю обкладається 17% митом. Тому вони мають свої фабрики у В’єтнамі, щоб це було дешевше.

Скільки часу займе постачання? Це залежить від часу тестування продукту, бо виробництво одного контейнеру такого “меду” займає всього один день. А от термін тестування залежить від лабораторії, в Європі це може зайняти дві-три неділі.

Розумієте? Час виготовлення “меду” складає всього один день. Тобто за один день мутять контейнер свого сиропу. Скільки часу і енергії потрібно бджолам, щоб виробити стільки меду природним шляхом?  

Низька ціна такого собі “меду” на ринках США та Європи привела до колапсу місцевого виробництва натурального меду. Торгові мережі закуповують такі підробки за дуже низькими цінами і конкурувати з цим просто не можливо. США заборонили імпорт дешевого меду до себе в країну. І ця маса заполонила Європу. Європейські гуртові склади заповнені медом. Не можна нічого продати, бо дуже низька ціна із-за китайських сиропів.

Президент Асоціації промислових бджолярів Європи Бернгхарт Хойвель ініціював перевірку зразків меду, відібраних у супермаркетах Німеччини, використовуючи іншу технологію визначення справжності меду. Мова йде про метод, що визначає  профіль ДНК меду. В меду є багато залишків ДНК рослин, бджіл, патогенів, грибів і навіть ДНК самого бджоляра, що є цілком природньо. Сучасні лабораторії можуть оцінити профіль, або набір таких природніх залишків ДНК в меду і з високою ймовірністю зробити висновок про справжність меду. Лідером у впровадженні і використанні таких нових технологічних підходів на сьогодні є Естонія.

Бернгарт Хойвель закупив 30 зразків меду в німецьких супермаркетах та один придбав у місцевого бджоляра, як контрольний і відвіз їх в естонське місто Тарту, де було проведено тестування методом визначення профілю ДНК.  Результати виявились вражаючими. Лише три зразки, включно з контрольним, виявились натуральним медом.  Ще два зразки ледве пройшли тестування, але мали зауваження про помітні відхилення у профілях ДНК.  Решта – 25 зразків, КАРЛ 25!,  не пройшли тестування. Тобто, 80%  протестованих зразків виявились не медом. Аналогічні тести були проведені в Австрії. Результати схожі.  

Європа зараз в шоці. Що робити? Для введення нових методів контролю за якістю меду потрібно підвести нову законодавчу базу, розробити нові нормативи. В умовах глобальної європейської бюрократії, мабуть це буде не так швидко. Ритейлери та постачальники медових сиропів всіляко  чинять цьому шалений опір. Піддають сумніву нові методи контролю якості меду. Я думаю, що китайці швидше навчаться формувати потрібний ДНК профіль своїх “медів”, чим європейські бюрократи введуть новий метод контролю меду. Хоча, підробити ДНК профілі медів буде надзвичайно складно. Адже, зараз, при лабораторному дослідженні, створюється від 10 до 20 мільйонів послідовностей ДНК.  

Але, проблемо стоїть значно ширше, чим здається. Адже, це злочин проти бджолярів та їх родин. Неможливість реалізувати на європейському ринку мед, вироблений в Європі, призводить до банкрутства пасік. Професійні бджолярі вимушені закривати свої виробництва меду.

 Це злочин проти рослин. Адже цей процес призводить до серйозних екологічних зрушень на континенті. Зменшується популяція бджіл. Стає менше запилювачів рослин, що стає загрозою для збереження рослинного світу, що зрештою призведе до екологічної катастрофи.

А що з цього нам, як споживачам меду? Основне, це те, що на нашому ринку цей процес, як я вважаю не відображається. Це пояснюється великою кількістю власного українського меду і дуже низькою гуртовою ціною меду, порівняно з європейською ціною, що робить не доцільним вищеописаний  процес підробки меду. Україна завалена соняшниковим медом, гуртова ціна якого наразі становить аж 60 грн за кг, тобто біля $1,4 за кг.  Причому, це якісний, натуральний мед. Звичайно, можна зустріти й фальсифікований мед, з додавання цукру бджолам тощо. Але у споживача в Україні є великий вибір, де купувати мед. Звичайно, найкраще купувати мед у перевіреного бджоляра, чим в супермаркеті.  Бернгарт Хойвель навіть не рекомендує європейцям купувати мед в супермаркеті, а також шукати місцевого виробника. Тому, якщо у Вас є знайомий бджоляр, купуйте мед у нього.

Вживайте рідний український мед – цілющий натуральний продукт, корисний для Вашого здоров’я.

Використана інформація з цих джерел:

https://www.youtube.com/watch?v=0l_sD-QN2PA&t=207s

https://www.youtube.com/watch?v=90Cfvn4mznE

https://www.youtube.com/watch?v=aKQqz__gjtw

https://www.youtube.com/watch?v=1C_gG8aZscg&t=3s